|
|
В категорії матеріалів: 55
Показано матеріалів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 3 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Наче сторінку, я перегорнула годину.
Інша заскочила з тіканням грубим у дім.
Втіха чеканню моєму, що хід їх неспинний,
як і, хоч довших, та з них же змайстрованих днів.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 14.02.2012
|
|
|
Чорно-біла. І вкраплено золото
у її небарвисту тканину.
Як же ж холодно...
Зимно.
|
|
Осінні настрої зими...
Невчасні сльози.
Померлий рік - у спогадах. І ми
вже вкотре - на новім порозі.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 14.01.2012
|
|
|
Злітає у повітря дим
з часу обвуглених шматків...
Мій вечір на руках зотлів,
а я ночую в серці з ним.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 12.01.2012
|
|
|
Синім по білому...
Зверху поцілено
Землю холодну зимову.
Синім по білому,
змерзлою силою
кольору вилита мова...
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 08.01.2012
|
|
Дещо змінила вірш... А зима розгорнулась люто
мертво-білим снігів полотном.
Крижаний до весни пором
не запещує серць теплом.
А її ж нам аби відчути...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 06.01.2012
|
|
|
А вранці Сонце засвітило...
А в дні новім душа зустріла Вас...
Так дивно... Та не пишеться про крила,
про пісню в серці й невідчутний час.
|
|
Пірнає знов і знов життя крива
в мовчазний грім, що шкрябає в душі,
як не благаєш: "Не чіпай! Лиши!"
Його шаленство нищить і слова.
Він їх, уже не чутні, поховав...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 26.12.2011
|
|
(Нова версія старого вірша) Легка любов до пишної оселі,
де пестять серце пахощі камелій,
усе довкруг, неначе лоно квітки,
а щастя ллється в серце, мов нізвідки.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 26.12.2011
|
|
|
Змоклі тумани гуляють посивілим містом,
в серце вповзають підступно, неначе змія.
Барв недовічний букет десь позаду зів'яв.
Тільки у згадці на мить ожива, променистий...
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 16.12.2011
|
|
|
Дивлюсь крізь прозорість вікна...
В повітрі грудневім зрина
холодних ударів зими
пробуджена сила.
|
Простелена серцю мандрівному
дорога з невидимим фінішем.
Всміхувся один зі шляхів йому.
Яке ж із узбіч гостинніше?
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 29.11.2011
|
|
|
Чому так сумно, що аж вітер
зітхає тоскно коло вух,
холодний, легковажний друг?
Зсушив асфальт, а сліз не витер.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 22.11.2011
|
|
|
Мені наснилося кохання
чарівним блиском. Наяву.
Здалося, начебто пливу
крізь синь сріблясту, ніжну зрання.
|
|
Передзимовий шелест лине містом,
що бачить сни мінорні восени,
охоплене холодним падолистом,
що жовті розстеляє скрізь лани.
|
|
Тужить жовтень, гість плаксивий,
сум за посмішкою літа
ллється по осінніх квітах.
Тоне їх краса у зливі.
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 07.10.2011
|
|
|
Обрій блакитний на відстані кроку
був. Та далеко вже чар свій простер.
Квіттям, що кинуте в дикий костер,
сни переможені тануть нівроку.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 23.09.2011
|
|
|
Надходить смутком старість року,
невільника своєї долі.
Асфальту руки охололі
вже вкотре ловлять сліз потоки.
|
|
Сумна кристалізація
минулих почуттів:
не чую більше вранці я
колишній серця спів.
|
|
Зачинені двері, неначе облиті
отрутою. Стерті долоні,
що маються марно при їхнім магниті,
втрачають заражену кров у безсонні.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 30.08.2011
|
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
